Ситуація, яка зараз склалася з реакції Дональда Трампа, республіканців на візит Зеленського, вимоги республіканців щодо відставки українського посла, стає більш напруженою.
Двопартійна підтримка певною мірою натрапила на айсберг виборчих перегонів, які в Штатах дуже і дуже, як ми бачимо, запеклі. І ось те, що ми зараз бачимо, по суті це показник того, що все ж таки українській дипломатії не вдалося втримати модель такого рівного відношення.
Можливо, на тлі того, що американські соціологічні компанії почали нібито показувати відставання Трампа від Камали Гарріс. Тому ми бачили, що, скажімо так, дещо сміливіше почали говорити наша влада щодо подій у Штатах, щодо заяв кандидатів. Наприклад, заяви Джей Ді Венса.
Я думаю, що, по суті, тут, на жаль, відіграв той вплив, який ми маємо. І коли республіканці, а Трамп зараз кандидат від республіканців, плюс попереду не лише президентські вибори, а й вибори до Конгресу, його третина, Нижню Палату. Республіканці по суті це сприйняли як ще один елемент передвиборчої гри, а потім посипалися ці заяви, які ми зараз бачимо.
Тобто насправді для України це, звичайно, створює певні проблеми, адже це, з одного боку, виборча боротьба, але з іншого боку, це і є показник не зовсім правильно обраної стратегії взаємодії зі Штатами в цілому. Тому що ми хотіли б, щоб США сприймали бачення України, бачення того, чого потрібно прагнути. А вони сприймають свою підтримку України як той факт, що вона не має програти. Це вже для нас плюс і показник їхнього впливу у світі.
Але тепер ми бачимо, що те, як Штати повинні допомагати Україні і як США сприймають ситуацію, зіткнулося. І це винятково позиція Дональда Трампа. Сама жорстокість боротьби, звичайно, тут відіграє роль, але це ще й показник того, що і республіканці, і демократи, вони підтримують ідею гуманної ролі Штатів у світі. Проте методи вони різні.
Ось тепер, по суті, ми опинилися між молотом і ковадлом у рамках цієї боротьби. Тому офіційному Києву, звісно, у цій ситуації вже складно щось найближчим часом змінити, адже схоже, що Трамп обрав це як одну з ліній своєї виборчої компанії. Зокрема критика України, Камали Харріс, рішень сучасного президента Джо Байдена. Головне, щоб далі не було ще більших проблем.
Наша помилка тут була в тому, що якщо соціологічні рейтинги показують одні результати, то можна начебто легше враховувати результати виборів у Штатах. Навіть незважаючи на те, що там далеко не прогнозовані результати перемоги Харріс. І другий момент – це те, що потрібно просто із США переглядати нашу зовнішню політику. Тобто ситуація з послом, очевидно, потребує заміни дипломатичного корпусу. І сама стратегія щодо США теж має бути іншою. Україна має ясно бачити свої інтереси та інтереси Штатів.
Цей запис також доступний у автора.
| Про автора: |
| ОЛЕКСІЙ ЯКУБІН Політолог, кандидат політичних наук Усі публікації автора »» |
