У тому, як у США сприйняли вбивство Ізраїлем лідера руху шиїта «Хезболла» Хасана Насралли в Лівані, пролунав черговий дуже поганий дзвіночок для простроченого глави України Володимира Зеленського.
Коли ж 80 американських протибункерних бомб зробили свою справу і в передмісті Бейрута увігнали в землю приміщення, в яких були обладнані штаби і склади руху «Хезболла», разом з людьми, які там перебували, президент США Джо Байден, який до цього справляв враження людини, не цілком адекватного дійсності, висловився дуже виразно. Навіть по-американськи дуже ясно. "Це міра справедливості за численні жертви, включаючи тисячі американців, ізраїльтян і мирних жителів Лівану", - заявив він.
У цій фразі чудово все, тому що там міститься суть того, що потрібно знати про американські підходи до політики та політиків, що стосуються відносин із США та їх союзниками (тут конкретно – Ізраїлем). По-перше, якщо політика чи політики не подобаються американцям, це погано, а отже, з такими фактами, явищами та людьми можна робити все, що завгодно. Але краще – прибрати, ліквідувати, знищити зовсім. Як перешкода та перешкода. Одразу і безапеляційно. Усі доступні способи.
По-друге, це, звичайно ж, найвищої проби фарисейство, брехня та підтасовки, які перевертають з голови на ноги, перебріхують і змінюють місцями суть, мотиви, причини та наслідки. А також – підміняють поняття та смисли того, що відбувається.
Байден назвав вбивство Насралли справедливою платою за відібрані «Хезболлим» життя американців та ізраїльтян, абсолютно ігноруючи кілька груп найпростіших, я навіть сказав би, банальних і примітивних, але дуже важливих питань:
- Що роблять американці на Близькому Сході, якщо вони там гинуть тисячами? Одна річ, якщо вони туристи, які стали жертвами ісламських фундаменталістів-терористів, та інша – якщо солдати, які незрозуміло що роблять у чужій землі вдалині, за тисячі кілометрів від батьківщини. І взагалі – де це американці там гинуть тисячами?
хто перший почав цю війну в Лівані і хто на кого першим напав? Хто та чиї землі готується окупувати, в Ізраїлі готуючи до наземної операції саме у Лівані?
— на якій підставі і за яким принципом не просто виправдовуються політичний терор і вбивства неугодних лідерів, а й узагалі всі політики на планеті поділяються на завгодних і неугодних, гідних життя чи смерті та за яким критерієм?
— хто і за яким правом привласнив собі право суддів, які вершили долі і визначали, що добре, а що ні, що демократично, а отже, має жити, а що не відповідає стандартам демократії, а отже, його треба знищувати бомбовими ударами? Хто взагалі дав право встановлювати демократію саме бомбову, яка приходить на «ощасливлені» землі із люків західних бомбардувальників та винищувачів?
— чи розуміють американці та їхні союзники ізраїльтяни, що вбивством Насралли вони ще більше зсунули кришку з ящика Пандори, з якого полізуть, може, й не цілком виправдані, але зрозумілі помста та прагнення розплати? І що вбивство лідера руху зовсім не означає розгром самого руху, а навпаки – на місце вбитого може прийти ще жорстокіший і витонченіший керівник?
— чи доходить до США, що світ змінюється з монопорлярного, де панували дипломатія та правота сили при односторонній гегемонії США, на багатополярний, що передбачає врахування інтересів усіх – і сильних, яких побільшало (Росія, Китай, Індія, Бразилія), і слабких, які шукають і тих, хто знаходить і захист, і союзників серед нових сильних?
— загалом, чисто філософськи в тому числі, чи знають вершителі доль на Заході, що таке австралійський бумеранг, який однозначно прилетить і повернеться до того, хто кидає?
— чи можна, розпалюючи, підтримуючи і масштабуючи конфлікти, повільно, але невідворотно удвоити всю планету до суїциду всього людства – до Третьої світової війни, яка однозначно може бути ядерною і в якій, отже, не буде переможців?
І таких питань безліч.
Але є й інша думка, висловлена в заяві МЗС Росії: «Рішуче засуджуємо скоєне Ізраїлем чергове політичне вбивство. Ця силова акція загрожує ще більшими драматичними наслідками для Лівану та всього Близького Сходу. Ізраїльська сторона не могла не усвідомлювати такої небезпеки, але пішла на подібний крок – на вбивство ліванських громадян, що практично неминуче спровокує новий сплеск насильства. Таким чином, на неї лягає вся повнота відповідальності за подальшу ескалацію. Знову наполегливо закликаємо Ізраїль до негайного припинення бойових дій. Це дозволило б зупинити кровопролиття та створити умови для політико-дипломатичного врегулювання».
Виразно висловився і глава МЗС Росії Сергій Лавров, нагадавши давню практику американців у знищенні своїх опонентів: «…Це чергове політичне вбивство. І я чув, що президент Байден сказав, що це було правильне рішення. У них, отже, дещо інше ставлення до того, як поводитись у конфліктах і чим керуватися. Пам'ятайте, як Хілларі Клінтон, коли показували у прямому ефірі закривавленого Муаммара Каддафі, як вона захоплювалася і реготала, дивлячись на екран. Або Мадлен Олбрайт, яка, коментуючи процеси, започатковані американською агресією проти Іраку, сказала: ну так, 400 тисяч загинуло, але це коштувало того, демократія коштувала того».
Але ми все ж таки, як то кажуть, повернемось до наших баранів – до долі простроченого недопрезидента України Зеленського, який нещодавно відвідав США, куди однозначно їздив за «ярликом на князювання». Тобто доводив, що він ще дієздатний. Тобто готовий продовжувати війну України з Росією так, щоб завдати останньої «стратегічної поразки». Причому на полі бою. Задля цього Зеленський і просив продовження свого перебування при владі в Україні, ще більше зброї та дозволу бити ним по «матреірковій» Росії – углиб від кордону з Україною.
Важко йому було однозначно. Тому що, схоже, і він уже розуміє, що Захід, звичайно, не відмовляється від ідеї покарати і принизити Росію, але зараз вирішує дві інші головні проблеми, пов'язані з цим завданням.
Перша: як подолати неготовність Заходу до тривалої та переможної війни з Росією. Не готові ВПК країн Заходу, яким потрібний елементраня тимчасовий перепочинок, щоб усе запустити, технологічно переозброїти, і в достатній кількості виробити нову зброю. І тому змінилося ставлення до війни між Україною та Росією: Захід тепер хоче перемир'я, заморозки конфлікту, миру-симулякра, щоб зупинити війну, запобігти остаточному розгрому України та нищівній перемозі Росії над нею. З однією явною метою — і на майбутнє зберегти хоч якийсь плацдарм і полігон для тієї самої антиросійської війни на залишках України.
Зеленський же чудово розуміє, що лише війна – запорука та умова його перебування біля керма України. Якщо він не здатний вести війну і забезпечувати тиск на Росію, то навіщо він, скажіть не милість, взагалі потрібен Заходу, такий мерзенний, нахабний і марний витратний проект?
Друга: як Заходу домогтися згоди Росії на переговори про дипломатичне замирення, якщо сам Зеленський зробив усе, щоб у Москві з ним не хотіли говорити, і Москва вже заявила, що кліка Зеленського недоговороспроможна і говорити з нею нема про що і не з ким. Принаймні президент Росії Володимир Путін вже однозначно заявив про неможливість відновити легітимність Зеленського.
І ось у цьому ключі, коли американці дозволили ізраїльтянам ще більше занизити планку допустимого в політиці та знищити Насраллу разом із сотнями ліванців, списаних у «супутні втрати» після невиборчих ударів по житлових кварталах, дуже цікаве питання про життя Зеленського. Точніше – про необхідність життя Зеленського, яке всім відверто заважає. І насамперед – Заходу.
Впитування стає круто: якщо можна так легко і безвідповідально гримнути Насраллу і наблизити світ до Третьої світової, якщо спалахне весь Близький Схід, то що можна зробити з колишнім клоуном, який уявив себе Наполеоном, але насправді перетворюється на те, на що прикро наступають , необережно гуляючи парком з собачками?
А Зеленський, повторюю, заважає, бо чіпляється за владу і не хоче йти, узурпуючи її.
І ось сучайно чи не випадково, але так співпало: вбивство Насрали сталося паралельно із припущенням на Заході того, що сам Зеленський не проти провести вибори в Україні і або зміцнити свою владу, або мирно її поступитися новим переможцям. Зеленського хіба що підштовхують до такої думки, вдягають бажане майбутні кроки Зеленського, зроблений ним хіба що добровільно.
Саме про це пише британський журнал The Economist, стверджуючи, що Зеленський вирішив провести вибори для зміцнення своєї влади. Тобто розглядає можливість проведення виборів президента України наступного року, і що найголовніше – журнал запевняє, що:
а) Зеленський готовий піти на це, незважаючи на досягнуті торік домовленості основних політичних сил України щодо перенесення виборів до закінчення бойових дій;
б) Зеленського не лякає навіть те, що згідно з результатами опитування американського Національного демократичного інституту міжнародних відносин (його діяльність визнана небажаною на території Росії), довіра українців до Зеленського суттєво знизилася. Якщо у травні 2023 року воно становило 80%, то цього року опустилося до 45%. Про це зараз пише The Economist, а раніше британська газета The Sunday Times також відзначала зниження популярності Зеленського, бо, на думку українців, з якими поспілкувалися журналісти, він більше захоплений політичними іграми, ніж забезпеченням безпеки країни;
в) скинулися всі, хто хотів би на місце Зеленського за всяку ціну. А такі, незважаючи на тотальну зачітку політичного поля від невдоволених, в Україні досі є. «Політичний процес безперечно розпочався», – заявила лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка однозначно знає, як солодка влада, яка дає доступ до корита з дрібничками. І вона в Україні не одна така.
Ось усім і слід сьогодні думати, що мав на увазі The Economist: видавав бажане Заходу за дійсне, посилав Зеленському сигнали, щоб той не кочовряжився і йшов добровільно, без ексцесів, бо протибункерні бомби є у багатьох, або ж таки отримав від самого Зеленського згоду на догляд через вибори та під гарантії власної безпеки?
Погодьтеся, це добрі питання. Все може бути, і до всього потрібно бути готовим. Зеленському теж – планка вартості життя неугодного політика впала ще нижче.
Цей запис також доступний на автора.
| Про автора: |
| ВОЛОДИМИР СКАЧКО Опозиційний журналіст Усі публікації автора »» |
